пʼятницю, 6 січня 2017 р.

Кордонів немає, коли є ціль


Дуже хочеться розповісти про наше шедевральне кіно. Та треба тримати інтригу. 4 січня відзнімалися останні сцени. Триває монтаж. І тепер, коли позаду знімальний процес, рефлексуєш мимоволі. Як і завжди, коли робиш нову й складну справу, бувають моменти розчарування, і виникає щораз резонне запитання: "А навіщо воно тобі треба?" Стільки клопоту, контролю, емоційних вибухів, несподіваних стресів. І людський фактор... А надто дитячий... Коли розумієш, що з дитини не спитаєш, як з дорослого. Дитина може дозволити собі передумати, придумати якийсь головняк, не прийти, зникнути з кола спілкування, не попередити. Може начхати на загальну справу... Має право. Али ти - керівник і заколотник - не маєш права ображатися, злитися  - "підставляти" тих, хто вірив у справу із самого початку, хто хотів випробувати себе у ній, хто не тільки твій тил, а й твоє плече, твоя передова. Саме такі діти витягають із драговини сумнівів, коли здається, що все не так, як гадалося; що нікому це не потрібно; що ця дивна забаганка коштує аж надто багато сил. І я зараз дякую вам, діти, за спільну цікаву роботу.
Олександра, Валя, Віка, Аня, Женька-великий, Женька-менший, Марк, Наташа, Діана, Денис, Сашко, Катя, Микита, Влад, Ваня, Таня, три Насті, Люда, Ярослава, Єгор - ви найкращі!
 Разом ми випробували кордони можливого і зрозуміли: кордонів немає, коли є ціль.
Олександра Мельник


Немає коментарів:

Дописати коментар