Можна сказати, біографію видатного українського експресіоніста ми вивчили 5 разів протягом уроку. Життєвий і творчий шлях митця через цифри, через особистості, через твори, через кольори, через символи. Групи працювали плідно і творчо. Відсторонених не було. Внесок кожного простежувався наочно. Іноді дещо наївно, кострубатенько, але результативно.
Цікава штука - модернізм. Можна і закодувати, і розкодовувати скільки душі завгодно. А щодо символів, то виявляється, життя наше - суцільні знаки, які б бажано уміти читати. Так, хлопці у вигляді Сонця представили життя Стефаника. Але то в них Так вийшло. Так - не буває. Символ з'явився у процесі роботи, і символ промовистий. Вплив друзів та однодумців - у вигляді сходин нагору. А нагорі - воно, Сонце ж. Чорна шкільна дошка з написом "ГЛУМ", троянда, нотний стан, грати, серце, золота пшениця - у такі симоли закодували учні життя письменника. А найперше - камінний хрест - важезний знак його хресного страдного шляху. "Людський біль цідиться крізь серце моє, як крізь сито, і ранить до крові".
Немає коментарів:
Дописати коментар