Львів - магічне місто

Так говорив Заратустра... Чи пак, Андрухович. А таки магічне, бо нас мали пограбувати і не пограбували.
Площа Ринок... Поганські боги... Ратуша... Високий Замок...Голуби... Каплиці... Кава.
Данило Галицький... Адам Міцкевич... Тарас Шевченко... Іван Франко.. Кава.
Театри... Заньковецька... Лесь Курбас... Соломія... Кава.
Замки... Князі...Болота... Війна... Закохані... Страус на бойовищі... Кава.
У сутінках звучать пісні Кузьми Скрябіна... У небеса линуть дзвони за полеглими на Сході... Сльози.
На вулиці Лесі Українки наша тимчасова квартира. Молодь живе уночі. Зухвалі голоси відлунюють від кам'яниць, але чомусь спати не заважають.
Місто Лева списане словами поетів. На стінах - неписані  закони міста. Львів говорить пам'ятками, пам'ятниками і пам'яттю. Кава в зернах. Друга упаковка для воїнів.
Говориться українською. Таке враження, що співпадають якісь внутрішні пазли. Тут хочеться щебетати безкінечно. Кава.
"Адвокат з Личаківської" приходить уночі. А вдень іду на Личаківську і відстежую його пересування. Опиняюся на кладовищі. Митці. Герої. І знову Митці. І знову Герої.
Кав'ярня "Бартоломей". Дівчина з консерваторії підробляє - плаче скрипка. Ніхто не аплодує. Чи не прийнято? Ми започаткували вдячність...
Музика скрізь: у повітрі, у мові, в архітектурі, в деревах, у тому, як у вітрині шматок тіста перетворюється на штрудель. Гітари... Співаки... Слова...
Не стидайся, то твоя земля
Не стидайся, то Україна...
 "Смак бензину і кави"... Джаз у "Театрі пива"... Орган у соборі...  Некорумпована конса...
Кава...
"Якщо куди не глянь, все темне і чорне - значить ти заснув, і завтра буде добре"... (Кузьма Скрябін)

Говорить місто Лева