Наукова робота №1 на МАН

Катерина Беспала та її наукова робота №1  із зарубіжної літератури

Від імені Каті Беспалої: "Чи писали ви коли-небудь наукову роботу? О, тоді ви знаєте, яка це насолода. Спочатку сидиш у залі каталогів - виписуєш "джерела". Потім три дні ті джерела переглядаєш. Потім читаєш першоджерела. Потім пишеш - друкуєш - пишеш.Далі надходить час для запитань: чи я не дурна? чи у мене є зайвий час? чи мені не хочеться розважитися? Начхати на наукову роботу! Але бісів керівник не дрімає і час від часу псує гарний настрій. І те не так! І це не так! І ось попередній захист! А нічого! А класно! А ось контрольна робота. Нормально. Отримала своє "так"! Та я молодець! А ось треба здати роботу - і тут починається іподром з перешкодами: вступ, висновки, список літератури (хай би він згорів!), посилання, класифікація, ОСНОВНА ЧАСТИНА -  пісня! Додатки! Кілька варіантів роботи! І наприкінці ти ледве не "удаляєш" перевірений, сто разів правлений варіант! Адреналін... Куди там американським горкам!" Не знаю, чи так міркувала Катерина, чи крутіше, але процес написання роботи - це ніби створення живого організму: спочатку у зародку, потім збираєш його складові, а потім маєш оригінальний вибудований твір, гіпотезу, концепцію, чи шо там ще, якої до тебе ще ніхто не висував. Написана наукова робота - це довготривалий проект, і коли вона готова, то уже відчуваєш себе переможцем. І ми зробили це! Бажаємо Катерині успіхів! Бажаємо перемоги на конкурсі Малої академії наук! І нехай її наукові роботи №2, №3, №4... будуть вагомим внеском у світове літературознавство. Тим більше, що стежка уже проторена.

Наших видно скрізь

Учні школи №33 не обмежуються "кінокар'єрою", а випробовують себе і в театральному мистецтві. У виставі "Таємниця втраченого часу", що відбулася 15 січня цього року у будинку дитячої та юнацької творчості Заводського району, Валентина Шайтанова, Вікторія Балабанова і Олександр Бєлка зіграли ролі Снігуроньки, Бабусі та Діда Мороза. В очікуванні виходу старшокласники виховують молоде покоління наслідувачів своєї активної життєвої позиції та творчої реалізації.

Вікторія та Валентина

Перлини моєї роботи

У листопаді 2016 року у запорізькому видавництві "Кругозір" вийшла моя книга "Дзібальдоне" - збірка монологів, різноманітних сценаріїв, над якими працювала у різний час. Книга розрахована на учителів літератури (для позакласної роботи з предмету), керівників театральних гуртків, завзятих класних керівників, педагогів-організаторів, педагогів та студентів театральних вишів.

Зіркою світить душа

Дивишся часом на людину і думаєш: така пишна та горда. Несе себе, як дорогоцінний келих, на який можна лише дивитися та умлівати. А є - живе собі людина: переймається роботою, вболіває за усю школу, контролює, вимагає, нервує; вдома - сімейні клопоти. А душа просить свята особливого, незбагненного. От відчуваєш у собі якісь вируючі потоки, а що з ними робити - не знаєш...

 Наталія Іванівна Качуровська - заступник директора з навчально-виховної роботи ЗОШ №33. Людина сумлінна, відповідальна й вимоглива. Але прекрасне почуття гумору допомагає їй виживати на цьому морально виснажливому посту. Отож, коли завернулося на кіно, Наталія Іванівна вирішила допомогти дітям і погодилася на роль чергового сторожа. Тим більше, що режисер уже давно помітив у ній комічні здібності. Перші зйомки були пов'язані зі сценами за її участю. Цілковите взаєморозуміння, регіт і творча фантазія панували на знімальному майданчику.   Перед юними акторами був наочний зразок працездатності, акторської "розумної" слухняності й терплячості.

 Наталія  Кочуровська у ролі чергового сторожа Ольги Петрівни. (Робочі моменти).

Кордонів немає, коли є ціль

Дуже хочеться розповісти про наше шедевральне кіно. Та треба тримати інтригу. 4 січня відзнімалися останні сцени. Триває монтаж. І тепер, коли позаду знімальний процес, рефлексуєш мимоволі. Як і завжди, коли робиш нову й складну справу, бувають моменти розчарування, і виникає щораз резонне запитання: "А навіщо воно тобі треба?" Стільки клопоту, контролю, емоційних вибухів, несподіваних стресів. І людський фактор... А надто дитячий... Коли розумієш, що з дитини не спитаєш, як з дорослого. Дитина може дозволити собі передумати, придумати якийсь головняк, не прийти, зникнути з кола спілкування, не попередити. Може начхати на загальну справу... Має право. Али ти - керівник і заколотник - не маєш права ображатися, злитися  - "підставляти" тих, хто вірив у справу із самого початку, хто хотів випробувати себе у ній, хто не тільки твій тил, а й твоє плече, твоя передова. Саме такі діти витягають із драговини сумнівів, коли здається, що все не так, як гадалося; що нікому це не потрібно; що ця дивна забаганка коштує аж надто багато сил. І я зараз дякую вам, діти, за спільну цікаву роботу.
Олександра, Валя, Віка, Аня, Женька-великий, Женька-менший, Марк, Наташа, Діана, Денис, Сашко, Катя, Микита, Влад, Ваня, Таня, три Насті, Люда, Ярослава, Єгор - ви найкращі!
 Разом ми випробували кордони можливого і зрозуміли: кордонів немає, коли є ціль.

Олександра Мельник

Ми робимо кіно

Знято більшу частину фільму "Крокодил" для конкурсу "Кінотріумф 2017". Учора був найскладніший день - кульмінація, масовка, грим.Протягом останніх днів драматичні моменти тримають усіх у напрузі. Хворіють актори, прожектор позичили на один день, досвіду не вистачає у побудові кадру, щось раптово випало з костюму, борода й вуса з ТЮГу, бриль з ближнього БК, костюми з будинку творчості, інші костюми з власних гардеробів, у актовій залі холодно, дівчата то в шкарпетках, то в чоботях, працюють три гримера, режисер по ходу змінює концепцію і треба хапати її ще у польоті, сідають акумулятори - а сцену треба добить сьогодні, бо зійшлися усі причетні. І ми це зробили.

Майстер-клас від Євгенії Щеніної

Сьогодні у ЗІЕІТі відбувся другий майстер-клас по створенню кіно у межах фестивалю"Кінотріумф 2017". Він же і останній. Насправді було два майстер-класи, які називалися так: медіаграмотність (або веб-дизайн) і сценарна майстерність. Хоча було заявлено ще мистецтво монтажу і акторська майстерність. Майстер-клас щодо тонкощів сценарної справи провела Євгенія Щеніна, диктор запорізького телеканалу Z і одна з організаторів фестивалю. Інформація була змістовна, цікава, аргументована. Це поради справжнього фахівця і досвідченого редактора. Усе життя пишу сценарії, але для кіно вперше. А це певні особливості, пов'язані із  специфікою кіномистецтва. Як будувати кіносценарій? як утримувати увагу глядача? Що таке темпоритм? Насиченість кадру? Тайм-код? Як позбутися "бруду" в кадрі? Значення розкадровки. Мова була саме про це. Ми були задоволені, і Євгенія залишилася задоволена нами. А от медіаграмотність... Навіщо нам у даному випадку знати, як створювати блоги, якщо нам треба знати, як створювати кіно? Дарма витрачений час. На жаль... Тепер тільки знімати і методом "тика" технічно створювати шедевр. Але ми готові! Це навіть цікаво. Головне - заохотити. А організаторам це вдалося.  Діти впевнені, що все вийде на вищому рівні. А вустами дітей говорить, як відомо, істина.