Сьогодні ми святкували перемогу на фестивалі "Кінотріумф 2017" у стінах улюбленої школи №33. Пристрасті вирують і досі. Знову переглядали стрічку, фото і пригадували, як воно було. Ясно одне: перемога не залежить від статусу школи чи району. Перемога залежить від команди, від її єдності, зібраності, порозуміння. Коли вперше нас запитали про фільм: "Як ви це бачите?" Валентина Шайтанова впевнено відказала: "Ми це бачимо так: зробимо стрічку і візьмемо 1 місце". Тоді усі засміялися, але слова виявилися пророчими.
"Крокодил, або дух школи №33" - це історія оборони закладу від злих пекельних сил, це захист шкільного скарбу, яким виявилися картини Заслуженого учителя України А.А.Овсяннікова. Анатолія Анатолійовича уже немає з нами майже 10 років. Але він завжди у школі - у картинах, створених особисто і разом з дітьми спецкласів з образотворчого мистецтва. Хтось запитав: "Навіщо робити кіно про людину, якої вже ніхто з учнів не пам'ятає?" Художник Овсянніков - історія школи, її обличчя, її харизма, її духовний спадок. А тепер і наша команда теж стала історією школи, бо створила фільм про добро, любов і єдність поколінь.
Наша "солодка зустріч" - це остання крапка карколомної пригоди. І хоч попереду ще екскурсії на Січ, до музею автомобілів-ретро (цілком безкоштовні як переможцям), але вже ніколи ми не зберемося разом для створення чергового шедевру. Він ще буде - шедевр. Але то вже буде інша історія. І тільки спогади у серці залишаться при нас і зігріватимуть душу у хвилини неспокою і світлого смутку. Здається, надійшов час розлучатися. Одинадцятикласники підуть своїми стежками. Відійде в історію наша спільна праця. Але "Крокодил" - це навіки, доки існуватиме школа, Запоріжжя, Україна та... мережа інтернету.
Крокодили і крокодильчики
Немає коментарів:
Дописати коментар